Станом на 03.03.2022
Для встановлення можливості застосування поняття "форс-мажор" у трудових відносинах потрібно спершу з'ясувати, що таке форс-мажор та чи є карантин безумовною підставою для звільнення від зобов'язань за договором.
Поняттям "обставини непереборної сили" оперує цивільне законодавство. Так, згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що непереборною силою є надзвичайні та невідворотні обставини за цих умов провадження господарської діяльності.
Невичерпний перелік форс-мажорних обставин наведено у ст. 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні". Саме Торгово-промислова палата (далі – ТТП) є уповноваженим органом, що засвідчує обставини непереборної сили відповідним сертифікатом.
Зокрема, форс-мажорними обставинами чи обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими й іншими нормативними актами, як-от: загроза війни, масові заворушення, блокади, страйки тощо. 17 березня 2020 року до вказаного переліку було додано ще одну обставину – карантин.
Законодавство України про працю складається з Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) й інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, згідно зі ст. 9 ЦК України положення останнього застосовують до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства.
Отже, положення ЦК України можуть бути поширені на неврегульовані трудовим правом відносини щодо відшкодування майнової та моральної шкоди.
Судова практика свідчить про можливість посилання на форс-мажор як на підставу невиконання роботодавцем своїх обов'язків у деяких випадках.
Верховний Суд у постанові від 05.05.2020 р. у справі № 243/9677/17 указав на таке:
"…якщо у трудових правовідносинах існують обставини, які роботодавець не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об'єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, то вимоги працівника про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають".
У цій справі суд зазначив таке:
"…настання обставин непереборної сили, що встановлені цим висновком, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП".