Простій на підприємстві
Воєнний стан може вимагати змін у роботі всього підприємства та потребувати призупинення його роботи з оформленням простою, що стосуватиметься зокрема й солдатів-добровольців.
Простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП).
Особливості оплати праці під час простою визначено у ч. 1 ст. 113 КЗпП. Зокрема, передбачено, що простій, який виник не з вини працівника, потрібно оплачувати не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5) слід проставити буквений код "П", або цифровий "23".
Тим часом зверніть увагу, що для мобілізованих працівників імперативною є норма ст. 119 КЗпП, тобто незалежно від того, чи встановлено на підприємстві простій, за мобілізованим працівником має бути збережено місце роботи, посаду та середній заробіток.
Рішення - оголошення простою.
Відповідно до статті 34 КЗпП простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Відповідно до статті 113 КЗпП Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.
У випадку виникнення простою не з вини працівника доцільно оформити:
– акт простою, в якому зафіксувати обставини, в наслідок яких виник простій, дату виникнення простою, тощо.
– наказ власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій, у випадку, якщо простій не поширюватиметься на все підприємство, а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов'язане закінчення простою.
Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Згідно з вимогами статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
При цьому, доплата до рівня мінімальної зарплати при простої не здійснюється (роз'яснення Мінсоцполітики деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України").
Слід зауважити, що відповідно до статті 98 КЗпП, статті 8, 13 Закону оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.